зуздріти —
ЗУ́ЗДРІТИ, рю, риш, док., перех., діал. Побачити, угледіти. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка, І так була раденька! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); Коваль зуздрів його [о. Нестора] ще від брами (Фр., VII, 1951, 57).
Словник української мови в 11 томах
зуздріти —
Зуздріти, -дрю, -риш гл. Увидѣть, узрѣть. Стрілець такий, що аби зуздрів на око, то вже й його. ЗОЮР. II. 203. Шукатимеш — не зуздриш мене оком. К. Іов. 16.
Словник української мови Грінченка