зумовлений

зумо́влений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до зумовити.

Значення в інших словниках

1. зумовлений — зумо́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зумовлений — [зумоўлеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. зумовлений — ЗУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зумо́вити. Художня своєрідність новел Коцюбинського полягає в докладному аналізі психології героїв. Письменник показує, що думки й переживання персонажів зумовлені соціальними умовами їх життя (Укр. літ., 9, 1957, 212).  Словник української мови в 11 томах