Великий тлумачний словник сучасної мови

зурочити

зуро́чити

-чу, -чиш, док., зурочувати, -ую, -уєш, недок., перех., етн.

За народними уявленнями – особливим, магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь.

Щоб (аби, коли б) не зурочити! — уживається, коли хтось схвально говорить про кого-, що-небудь, щоб цим вихвалянням не завдати тому шкоди.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. зурочити — зуро́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. зурочити — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого...  Словник синонімів української мови
  3. зурочити — Зуро́чити, -ро́чу, -ро́чиш, -ро́чать; не зуро́ч, не -ро́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зурочити — ЗУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., етн. За марновірними уявленнями — особливим магічним поглядом накли́кати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь.  Словник української мови в 11 томах
  5. зурочити — Зуро́чити, -чу, -чиш гл. Сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Грин. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.  Словник української мови Грінченка