зухвалець

зухва́лець

-льця, ч.

Зухвала людина.

Значення в інших словниках

1. зухвалець — зухва́лець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зухвалець — див. грубий; задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. зухвалець — I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо).  Словник синонімів української мови
4. зухвалець — ЗУХВА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Зухвала людина. — Ви скажіть сьому зухвальцю, Що тепер настав день суду (Л. Укр., І, 1951, 384); Очі всіх шукають маленького зухвальця, що дозволив собі насміятися із старших (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 156).  Словник української мови в 11 томах