зірниця

зірни́ця

I -і, ж., поет.

1》 Те саме, що зірка 1).

|| Ранкова або вечірня зірка.

2》 Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця.

3》 Короткий світловий спалах без грому на обрії уночі або ввечері – відблиск далекої грози; блискавиця (у 2 знач.).

|| Спалах вогню.

4》 Те саме, що зірка 3).

II -і, ж., діал.

Молоде дерево, яке виросло з зерна, насінини.

Значення в інших словниках

1. зірниця — зірни́ця 1 іменник жіночого роду зірка зірни́ця 2 іменник жіночого роду молоде дерево діал.  Орфографічний словник української мови
2. зірниця — ЗІРНИЦЯ – ЗОРЯНИЦЯ Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П.  Літературне слововживання
3. зірниця — див. зірка  Словник синонімів Вусика
4. зірниця — БЛИСКАВИ́ЦЯ (короткий спалах вночі на обрії без грому — відблиск далекої блискавки), ЗІРНИ́ЦЯ, МИ́ГАВКА розм., МО́РГАВКА рідше. На городі вітер шумить вербами, надворі чорно: блискавиця поблискує (Марко Вовчок); — Десь гроза, — сказав він...  Словник синонімів української мови
5. зірниця — Зірни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зірниця — ЗІРНИ́ЦЯ¹, і, ж., поет. 1. Те саме, що зірка 1. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (Кучер, Пов. і опов., 1949, 15); З небес дивилися на нас Зірниці миготливі… (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 26); *Образно.  Словник української мови в 11 томах