з'їжджати

з'їжджа́ти

-аю, -аєш і розм. з'їздити, з'їжджу, з'їздиш, недок., з'їхати, з'їду, з'їдеш, док.

1》 Їдучи, спускатися звідки-небудь.

|| Їдучи зверху, потрапляти куди-небудь.

|| Ковзаючись, сповзати, скочуватися вниз.

2》 Їдучи, звертати куди-небудь.

3》 Зсовуватися, сповзати зі свого місця.

4》 перен., розм. Непомітно переходити на іншу тему, тон (у розмові і т. ін.).

5》 перен., розм. Втрачати попереднє становище, успіхи і т. ін.

6》 рідко. Виїжджати, вирушати куди-небудь або звідкись.

7》 заст. Приїжджати, заїжджати куди-небудь.

8》 рідко. Їдучи, підніматися вгору.

Значення в інших словниках

1. з'їжджати — з'їжджа́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. з'їжджати — З'ЇЗДИТИ (з гори) спускатися, (мимохіть) сповзати, скочуватися; (зі шляху) звертати; г. (з квартири) переноситися; дк. З'ЇЗДИТИ, (куди) побувати де.  Словник синонімів Караванського
3. з'їжджати — Аю, -аєш, недок., з'їхати, з'їду, з'їдеш, док. 1. Ухилятись від відповіді. Не з'їжджай з теми! 2. Припиняти розмову на певну тему. Все, з'їхали, не хочу більше про це говорити. ◇ З'їжджати з розмови, з'їжджати з теми.  Словник сучасного українського сленгу
4. з'їжджати — ПРИЇЖДЖА́ТИ (їдучи, прибувати кудись), ПРИЇЗДИ́ТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., З'ЇЖДЖА́ТИ заст., З'ЇЗДИ́ТИ заст.; НАЇЖДЖА́ТИ, НАЇЗДИ́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. з'їжджати — З'їжджа́ти, -джа́ю, -єш гл. = з'їздити. З твого двора з'їжджаю. Макс. З'їжджайте в чужу дальню сторону. Чуб. V. 505.  Словник української мови Грінченка