кавкати

ка́вкати

-аю, -аєш і кавчати, -чу, -чиш, недок., розм.

Видавати звуки, схожі на "кав-кав".

|| Вищати, пищати.

|| Каркати.

Значення в інших словниках

1. кавкати — ка́вкати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кавкати — КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо — кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше), КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИ розм., КАВЧА́ТИ розм. (про ворон). — Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути (кру́кнути), кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В.  Словник синонімів української мови
3. кавкати — КА́ВКАТИ, аю, аєш і КАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати звуки, схожі на «кав-кав». Ніколи не хотілося Піхтіреві так сміятись.. Садять у боки, в спину,— він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу.. не може (Вас.  Словник української мови в 11 томах
4. кавкати — Кавкати, -каю, -єш гл. Кричать по вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171.  Словник української мови Грінченка