Великий тлумачний словник сучасної мови

каламутник

каламу́тник

-а, ч., розм.

Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. каламутник — каламу́тник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. каламутник — див. бешкетник; легковажний; розпусник  Словник синонімів Вусика
  3. каламутник — I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...  Словник синонімів української мови
  4. каламутник — КАЛАМУ́ТНИК, а, ч., розм. Той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду; баламут (у 1 знач.). [Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю (Л. Укр., IV, 1954, 236).  Словник української мови в 11 томах