кантабіле

канта́біле

муз.

1》 присл. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору).

2》 невідм., с. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.

Значення в інших словниках

1. кантабіле — канта́біле 1 прислівник спосіб виконання незмінювана словникова одиниця канта́біле 2 іменник середнього роду музичний твір  Орфографічний словник української мови
2. кантабіле — (іт. cantabile — наспівно) — 1. Наспівність мелодики, важливий естетичний критерій вокальної та інструментальної музики кінця XVII — XVIII ст. 2. Наспівний характер виконання музики.  Словник-довідник музичних термінів
3. кантабіле — канта́біле (італ. cantabile, букв. – співучий, наспівний) наспівний характер виконання музичної п’єси, мелодії.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кантабіле — СПІВУ́ЧО (СПІВУ́ЧЕ) (протяжно-мелодійно), НАСПІ́ВНО, КАНТА́БІЛЕ муз.  Словник синонімів української мови
5. кантабіле — КАНТА́БІЛЕ, муз. 1. присл. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору). 2. невідм., с. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.  Словник української мови в 11 томах