кантабіле —
канта́біле 1 прислівник спосіб виконання незмінювана словникова одиниця канта́біле 2 іменник середнього роду музичний твір
Орфографічний словник української мови
кантабіле —
муз. 1》 присл. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору). 2》 невідм., с. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кантабіле —
(іт. cantabile — наспівно) — 1. Наспівність мелодики, важливий естетичний критерій вокальної та інструментальної музики кінця XVII — XVIII ст. 2. Наспівний характер виконання музики.
Словник-довідник музичних термінів
кантабіле —
канта́біле (італ. cantabile, букв. – співучий, наспівний) наспівний характер виконання музичної п’єси, мелодії.
Словник іншомовних слів Мельничука
кантабіле —
КАНТА́БІЛЕ, муз. 1. присл. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору). 2. невідм., с. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.
Словник української мови в 11 томах