Словник синонімів української мови

кантар

БЕ́ЗМІН (ручна пружинна або важільна вага); КА́НТАР (звичайно про пружинний безмін). У великому кошику лежали принесені з торгу покупки, і пані, витягнувши звідтіль шматок яловичини, накинула його на безмін (Л. Яновська); В руці він тримає мідний кантар, який бреше на фунт то в (на) користь господаря, то навпаки (М. Стельмах).

ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Струнко тримався (козак) на гнідому коневі з оздобленою сріблом вуздечкою (С. Добровольський); Він вів троє коней напувати, а вузди від всіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Кінь дзвенить уздою золотою (М. Рильський); Яків торкнув уздечкою і кінь поніс його в село (М. Стельмах); Підводились коні, бряжчали ланцюгами кантарок, почувши світанкову метушню конюхів (В. Кучер).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. кантар — ка́нтар іменник чоловічого роду безмін; вуздечка  Орфографічний словник української мови
  2. кантар — КАНТАР – КАНТОР Кантар, -а. 1. Одиниця маси в багатьох країнах Середземномор’я та Близького Сходу. 2. Ручна важільна або пружинна вага; безмін. – Може потягнути півпуда. Зветься безмін, або кантар. Вага чіпляється на оцей гак (В.Кучер). Кантор, -а.  Літературне слововживання
  3. кантар — -а, ч. 1》 Те саме, що безмін. 2》 діал. Вуздечка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кантар — канта́р вид ручної ваги (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кантар — 1) вуздечка 2) міра ваги  Словник застарілих та маловживаних слів
  6. кантар — Ка́нтар, -ра, -рові (вага)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кантар — КА́НТАР, а, ч. 1. Те саме, що бе́змін. В руці він тримає мідний кантар, який бреше на фунт то в користь господаря, то навпаки (Стельмах, II, 1962, 303); — Може потягнути півпуда. Зветься безмін, або кантар.  Словник української мови в 11 томах
  8. кантар — Кантар, -ру м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. ум. кантарок. см. кантурь.  Словник української мови Грінченка