Значення в інших словниках
-
кантар —
КАНТАР – КАНТОР Кантар, -а. 1. Одиниця маси в багатьох країнах Середземномор’я та Близького Сходу. 2. Ручна важільна або пружинна вага; безмін. – Може потягнути півпуда. Зветься безмін, або кантар. Вага чіпляється на оцей гак (В.Кучер). Кантор, -а.
Літературне слововживання
-
кантар —
-а, ч. 1》 Те саме, що безмін. 2》 діал. Вуздечка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кантар —
канта́р вид ручної ваги (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
кантар —
1) вуздечка 2) міра ваги
Словник застарілих та маловживаних слів
-
кантар —
БЕ́ЗМІН (ручна пружинна або важільна вага); КА́НТАР (звичайно про пружинний безмін). У великому кошику лежали принесені з торгу покупки, і пані, витягнувши звідтіль шматок яловичини, накинула його на безмін (Л.
Словник синонімів української мови
-
кантар —
Ка́нтар, -ра, -рові (вага)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кантар —
КА́НТАР, а, ч. 1. Те саме, що бе́змін. В руці він тримає мідний кантар, який бреше на фунт то в користь господаря, то навпаки (Стельмах, II, 1962, 303); — Може потягнути півпуда. Зветься безмін, або кантар.
Словник української мови в 11 томах
-
кантар —
Кантар, -ру м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. ум. кантарок. см. кантурь.
Словник української мови Грінченка