кантар
Кантар, -ру
м.
1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436.
2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. ум. кантарок. см. кантурь.
Словник української мови ГрінченкаКантар, -ру
м.
1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436.
2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. ум. кантарок. см. кантурь.
Словник української мови Грінченка