каптур

ка́птур

каптура, ч.

1》 Те саме, що відлога.

2》 Те саме, що клобук.

3》 Старовинний жіночий головний убір із круглим наголовком, затягнутим кольоровою тканиною.

Значення в інших словниках

1. каптур — Каптур: — капюшон у католицьких ченців [II,XI,XII] — кобка, капюшон [3] — крилошанська відзнака [XI]  Словник з творів Івана Франка
2. каптур — ка́пту́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. каптур — Відлога, капюшон, д. коба, кобка; (чернечий) зап. клобук.  Словник синонімів Караванського
4. каптур — Те саме, що кукіль 1  Словник церковно-обрядової термінології
5. каптур — ка́птур 1. → капуза 1 2. шапка, головний убір (ср, ст)||каптурик  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. каптур — Клобук, головний убір ченців  Словник застарілих та маловживаних слів
7. каптур — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С.  Словник синонімів української мови
8. каптур — Ка́пту́р, -ра́; ка́птури і -рі́, ка́птурі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. каптур — КА́ПТУ́Р, ка́птура́, ч. 1. Те саме, що відло́га. Дядько Яким був у довгому чорному кобеняку з каптуром, нап’ятим на голову (Юхвід, Оля, 1959, 139); — Бувайте здоровенькі, бо мені ще на станцію треба,— промимрив він, напаяв на голову каптура й пішов (Чаб.  Словник української мови в 11 томах