каракатиця

карака́тиця

-і, ж.

1》 Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною – сепією.

2》 перен., зневажл. Про незграбну, неоковирну, коротконогу чи кривоногу людину.

Значення в інших словниках

1. каракатиця — карака́тиця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. каракатиця — Морський головоногий молюск, належить до десятиногих; тіло дещо сплющене, довж. до 30 см, з поздовжніми плавцями; у стані збудження виділяє речовину, яка оточує її темною хмарою.  Універсальний словник-енциклопедія
3. каракатиця — КАРАКА́ТИЦЯ, і, ж. 1. Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною — сепією. За кількістю щупальців розрізняють восьминогих (спрути) і десятиногих (кальмари, каракатиці) головоногих молюсків (Наука..  Словник української мови в 11 томах