каракатиця
карака́тиця
-і, ж.
1》 Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною – сепією.
2》 перен., зневажл. Про незграбну, неоковирну, коротконогу чи кривоногу людину.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каракатиця — карака́тиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- каракатиця — Морський головоногий молюск, належить до десятиногих; тіло дещо сплющене, довж. до 30 см, з поздовжніми плавцями; у стані збудження виділяє речовину, яка оточує її темною хмарою. Універсальний словник-енциклопедія
- каракатиця — КАРАКА́ТИЦЯ, і, ж. 1. Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною — сепією. За кількістю щупальців розрізняють восьминогих (спрути) і десятиногих (кальмари, каракатиці) головоногих молюсків (Наука.. Словник української мови в 11 томах