каракатиця
КАРАКА́ТИЦЯ, і, ж.
1. Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною — сепією.
За кількістю щупальців розрізняють восьминогих (спрути) і десятиногих (кальмари, каракатиці) головоногих молюсків (Наука.., 2, 1958, 23).
2. перен., зневажл. Про незграбну, неоковирну, коротконогу чи кривоногу людину.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каракатиця — карака́тиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- каракатиця — -і, ж. 1》 Морський головоногий молюск, що має короткі щупальця й чорнильний мішок із фарбувальною речовиною – сепією. 2》 перен., зневажл. Про незграбну, неоковирну, коротконогу чи кривоногу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каракатиця — Морський головоногий молюск, належить до десятиногих; тіло дещо сплющене, довж. до 30 см, з поздовжніми плавцями; у стані збудження виділяє речовину, яка оточує її темною хмарою. Універсальний словник-енциклопедія