каракатий
КАРАКА́ТИЙ, а, е.
1. Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева).
Каракатий дуб; Каракатий в’яз;
// Кривий.
Караката береза.
2. перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину).
— А ти що за один будеш? — високий каракатий бандит, граючись куцим втинком, впритул підійшов до Варчука (Стельмах, II, 1962, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каракатий — карака́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- каракатий — -а, -е. 1》 Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева). Каракатий в'яз. || Кривий. 2》 перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- каракатий — КРИВОНО́ГИЙ прикм. (який має криві ноги); КАРЯЧКОНО́ГИЙ розм., КАРЯЧКУВА́ТИЙ (КАРАЧКУВА́ТИЙ) розм., КАРАКА́ТИЙ розм., КАРАКУВА́ТИЙ розм., РОЗКАРЯ́КУВАТИЙ розм. (з кривими, розкаряченими ногами; про ноги — криві, широко розставлені). Словник синонімів української мови