каракатий

КРИВОНО́ГИЙ прикм. (який має криві ноги); КАРЯЧКОНО́ГИЙ розм., КАРЯЧКУВА́ТИЙ (КАРАЧКУВА́ТИЙ) розм., КАРАКА́ТИЙ розм., КАРАКУВА́ТИЙ розм., РОЗКАРЯ́КУВАТИЙ розм. (з кривими, розкаряченими ногами; про ноги — криві, широко розставлені). Драчеві коні все літо паслися у балці біля ставка. Стеріг їх кривоногий Свирид, озброєний від вовків мушкетом (П. Панч); Замість лав якісь кривоногі ослінчики (Панас Мирний); Карпо — низенький, карячконогий, метко скочив з воза (Г. Косинка); Убогість оратаєва прозирала і в його нужденній одежині, і в конячині, черевастій, карячконогій (П. Загребельний); Йому вслід дріботів карачкуватий урядник (В. Кучер); Високий каракатий бандит, граючись куцим втинком, впритул підійшов до Варчука (М. Стельмах); Він ходив, широко розставляючи дебелі, розкарякуваті ноги (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каракатий — карака́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. каракатий — -а, -е. 1》 Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева). Каракатий в'яз. || Кривий. 2》 перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каракатий — КАРАКА́ТИЙ, а, е. 1. Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева). Каракатий дуб; Каракатий в’яз; // Кривий. Караката береза. 2. перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину). — А ти що за один будеш?... Словник української мови в 11 томах