кваплення

ква́плення

-я, с.

Дія за знач. квапити 1) і квапитися.

Значення в інших словниках

1. кваплення — ква́плення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кваплення — КВА́ПЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ква́пити 1 і ква́питися. Знайдеться й лікар, що вилікує божевільне кваплення кудись за чимось в метушні приреченій (В. Стус); [Фауст:] Ізнов завада, знову неприємності! І в небезпеці не люблю я кваплення (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).  Словник української мови у 20 томах
3. кваплення — КВА́ПЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ква́пити 1 і ква́питися.  Словник української мови в 11 томах
4. кваплення — Кваплення, -ня с. 1) Торопливость, поспѣшность. 2) Прельщеніе.  Словник української мови Грінченка