квичання

квича́ння

-я, с., діал.

Дія за знач. квичати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. квичання — квича́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. квичання — КВИЧА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. квича́ти і звуки, утворювані цією дією. – Чую, й свиня .. квичить, а я не можу спокійно слухати того квичання (І. Чендей); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. квичання — КВИЧА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. квича́ти та звуки, утворювані цією дією. Із свинарника доносилося квичання свиней.  Словник української мови в 11 томах