квичання
КВИЧА́ННЯ, я, с., діал.
Дія за знач. квича́ти і звуки, утворювані цією дією.
– Чую, й свиня .. квичить, а я не можу спокійно слухати того квичання (І. Чендей);
* Образно. [Шейлок:] Замкни всі двері, а як вчуєш бубни І кривошиїх пищавок квичання, То не вилазь же на вікно, небого, Не виставляй на вулицю головки (І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)