1. Словник української мови у 20 томах

квичання

КВИЧА́ННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. квича́ти і звуки, утворювані цією дією.

– Чую, й свиня .. квичить, а я не можу спокійно слухати того квичання (І. Чендей);

* Образно. [Шейлок:] Замкни всі двері, а як вчуєш бубни І кривошиїх пищавок квичання, То не вилазь же на вікно, небого, Не виставляй на вулицю головки (І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квичання — квича́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. квичання — -я, с., діал. Дія за знач. квичати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. квичання — КВИЧА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. квича́ти та звуки, утворювані цією дією. Із свинарника доносилося квичання свиней. Словник української мови в 11 томах