1. Орфографічний словник української мови

квичання

квича́ння

іменник середнього роду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квичання — -я, с., діал. Дія за знач. квичати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. квичання — КВИЧА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. квича́ти і звуки, утворювані цією дією. – Чую, й свиня .. квичить, а я не можу спокійно слухати того квичання (І. Чендей); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. квичання — КВИЧА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. квича́ти та звуки, утворювані цією дією. Із свинарника доносилося квичання свиней. Словник української мови в 11 томах