квичати
КВИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал.
Кувікати.
В торгові дні на тім ринку й на тісних вуличках та торговицях ішла пекельна гармонія: квичали поросята, ревли воли (І. Франко);
Не лиш вони боролися з собою, але й їх коні: кусали себе, копали й квичали, як вепри (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)