керлінг

ке́рлінг

-у, ч.

Спортивна гра, мета якої втрапити пущеною по льоду битою (диска з ручкою) у викреслену на ньому мішень.

Значення в інших словниках

1. керлінг — ке́рлінг іменник чоловічого роду вид спорту  Орфографічний словник української мови
2. керлінг — КЕ́РЛІНГ, у, ч., спорт. Гра на льоду між двома командами, мета якої розташувати важку гранітну шайбу (камінь) ближче до цілі, ніж шайба команди-супротивника. Наприкінці XX ст. керлінг став олімпійським видом спорту (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах