кисень

ки́сень

-сню, ч.

Діоксиген, монооксид Оксигену – найпоширеніша проста речовина Оксигену – O₂. Газ без кольору й запаху, що входить до складу повітря; необхідний для дихання й горіння.

Значення в інших словниках

1. кисень — ки́сень іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кисень — [кисеин'] -с(‘)н'у, ор. -снеим, м. (ў) -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. кисень — Кислород — oxygen — Sauerstoff — хімічний елемент, символ О, ат. н. 8; ат. м. 15,9994. Газ без запаху і смаку. Утворює сполуки з усіма елементами, крім гелію, аргону та неону. При 90,18 К конденсується в блідо-голубу рідину, при 54,36 К твердне.  Гірничий енциклопедичний словник
4. кисень — КИ́СЕНЬ, сню, ч. Хімічний елемент з атомним числом 8, кожна молекула якого містить два атоми, зв'язані неполярним зв'язком; газ без кольору, запаху й смаку.  Словник української мови у 20 томах
5. кисень — О, хіміч. елемент з атомним числом 8; безбарвний газ без запаху; утворює алотропні форми: О2 — кисень і О3 — озон; молекулярний к. при кімнатній темп.  Універсальний словник-енциклопедія
6. кисень — Ки́сень, ки́сню, -сневі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кисень — КИ́СЕНЬ, сню, ч. Хімічний елемент, газ без кольору й запаху, що входить до складу повітря; необхідний для дихання й горіння. Повітря складається з кількох газів.  Словник української мови в 11 томах