кисень
КИ́СЕНЬ, сню, ч.
Хімічний елемент з атомним числом 8, кожна молекула якого містить два атоми, зв'язані неполярним зв'язком; газ без кольору, запаху й смаку.
Головними компонентами біосфери є азот і кисень, які в межах біосфери не утворюють хімічну сполуку (з наук.-попул. літ.);
Тут немає ваги, тому нагріте повітря не стає легшим, воно лишається біля сірника і не допускає до полум'я свіжого кисню (В. Владко);
Соковиті рослини, які ще недавно поїли атмосферу киснем, змінювались сухими, колючими травами з довжелезним корінням (М. Білкун);
Після падіння залишився велетенський стовп космічного водню. А в повітрі водень почав бурхливо з'єднуватися з киснем, учні знають, що з такого поєднання утворюється (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)