клацнути

кла́цнути

-ну, -неш, док., чим і без додатка.

Однокр. до клацати.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. клацнути — кла́цнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клацнути — КЛА́ЦНУТИ, ну, неш, док., чим і без дод. Однокр. до кла́цати. Вовк клацнув зубами і блимнув очима (М. Коцюбинський); Він клацнув закаблуками і обернувся до нас (Ю. Смолич); Тоді рішуче клацнула замком, впускаючи нежданого й непрошеного гостя (А.  Словник української мови у 20 томах
3. клацнути — кла́цнути вул. вдарити (ср)|| = вгатити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. клацнути — ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. клацнути — КЛА́ЦНУТИ, ну, неш, док., чим і без додатка. Однокр. до кла́цати. Вовк клацнув зубами і блимнув очима (Коцюб., І, 1955, 366); Він клацнув закаблуками і обернувся до нас (Смолич, І, 1947, 292); // безос. В репродукторі тихо зашаруділо, потім клацнуло (Ткач, Плем’я.., 1961, 148).  Словник української мови в 11 томах