клеймувальник

клеймува́льник

-а, ч., спец.

Робітник, що здійснює клеймування чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. клеймувальник — клеймува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клеймувальник — КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь. Клеймування готового прокату здійснює клеймувальник дільниці технічного контролю (з навч. літ.); Близько року брат працював клеймувальником птиці на птахофабриці (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. клеймувальник — КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь. Довгий час важкою працею для клеймувальників було.. клеймування гарячих блюмів і слябів (Наука.., 6, 1956, 16).  Словник української мови в 11 томах