клокнути

кло́кнути

-ну, -неш, док., розм.

Однокр. до клокати.

Значення в інших словниках

1. клокнути — кло́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. клокнути — КЛО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до кло́кати. Клокнула [Мотря] язиком і лукаво прищулила око (С. Васильченко); Провалився мох, що виростив незабудки, провалились і незабудки, масно клокнула чорна, мов дьоготь, прогноїна і жадібно почала всмоктувати жандарма (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. клокнути — КЛО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до кло́кати. Клокнула [Мотря] язиком і лукаво прищулила око (Вас., II, 1959, 268).  Словник української мови в 11 томах