клокнути
КЛО́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до кло́кати.
Клокнула [Мотря] язиком і лукаво прищулила око (С. Васильченко);
Провалився мох, що виростив незабудки, провалились і незабудки, масно клокнула чорна, мов дьоготь, прогноїна і жадібно почала всмоктувати жандарма (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)