клюкнути

клю́кнути

-ну, -неш, док., перех. і неперех., розм., фам.

Однокр. до клюкати.

Значення в інших словниках

1. клюкнути — клю́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. клюкнути — КЛЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. що, розм. Однокр. до клю́кати 1; дзьобнути. Курча ще декілька разів клюкнуло пшона і чимдуж побігло за квочкою (із журн.); * Образно. Та раптом думка, наче птиця, клюкнула її в голову, ..  Словник української мови у 20 томах
3. клюкнути — ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИ розм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯ розм., ХИЛЬНУ́ТИ розм., ПІДПИ́ТИ розм., ХЛЕБНУ́ТИ розм., ХЛЕБОНУ́ТИ підсил. розм., ВРІ́ЗАТИ (УРІ́ЗАТИ) фам., КЛЮ́КНУТИ фам. Я помітив, що він випивши (Ю.  Словник синонімів української мови
4. клюкнути — КЛЮ́КНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм., фам. Однокр. до клю́кати. Еней оставив із носатку Було горілки про запас, Но клюкнув добре по порядку (Котл., І, 1952, 167).  Словник української мови в 11 томах