клятий

кля́тий

-а, -е.

1》 Такий, якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний.

|| у знач. ім. клятий, -того, ч., лайл. Про людину, яку проклинають, засуджують, ненавидять.

2》 перен., розм. Упертий, завзятий.

|| Сильний за ступенем свого вияву; довготривалий (про явища природи). Клятий вітер.

Значення в інших словниках

1. клятий — кля́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клятий — Ненависний, нестерпний, огидний; упертий, запеклий, завзятий; ЛАЙ. проклятий, проклятущий, триклятий, окаянний.  Словник синонімів Караванського
3. клятий — див. гіркий; злий; непокірний; упертий  Словник синонімів Вусика
4. клятий — [кл’атией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
5. клятий — КЛЯ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до кля́сти́. А вже що ті хазяї, яких він коней позбавляв, то ті кляли так, що й кісточки в його [нього] не клятої не лишилося (Б. Грінченко). 2. у знач. прикм. Такий, якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний.  Словник української мови у 20 томах
6. клятий — ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст.  Словник синонімів української мови
7. клятий — КЛЯ́ТИЙ, а, е. 1. Такий, якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний. — Бенкетують вражі ляхи Наше безголов’я.. Нехай, кляті, бенкетують. Поки сонце зайде (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. клятий — Клятий, -а, -е 1) Проклятый. Нехай кляті бенкетують. Шевч. 53. Жидюга... лічить гроші коло ліжка, клятий. Шевч. 135. 2) Переносно: упорный, упрямый.  Словник української мови Грінченка