Значення в інших словниках
-
кнурець —
кнуре́ць іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кнурець —
КНУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до кнур. [Герасим:] Ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця... (І. Карпенко-Карий); Та, гляди, не продай чорного кнурця, що по ліву в сажу, бо то на розплід (В.
Словник української мови у 20 томах
-
кнурець —
КНУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до кнур. [Герасим:] Ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця… (К.-Карий, І, 1960, 383); Всіх ремонтних кнурців і свинок з 4-місячного віку виділяють в окремі групи (Свинар., 1956, 81).
Словник української мови в 11 томах