кобилиця

коби́ли́ця

-і, ж., рідко.

1》 Те саме, що кобила 1); лошиця.

2》 перев. мн. Те саме, що козла 2).

Значення в інших словниках

1. кобилиця — коби́ли́ця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. кобилиця — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. кобилиця — КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1. Він нанявся .. три кобилиці пасти (з казки); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця... (І. Багмут); На білому снігу татари скидалися на граків.  Словник української мови у 20 томах
4. кобилиця — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І.  Словник синонімів української мови
5. кобилиця — КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109). 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла...  Словник української мови в 11 томах
6. кобилиця — Кобилиця, -ці ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры.  Словник української мови Грінченка