Великий тлумачний словник сучасної мови

ковуї

кову́ї

-їв, мн.

Кочові тюркські племена, які жили на південно-східних кордонах Київської Русі.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ковуї — КОВУ́Ї, їв, мн. (одн. кову́й, я, ч.). Кочові тюркські племена, які жили на південно-східних кордонах Київської Русі. Можливо, ще скіфи занесли слово “хата” в Наддніпрянщину або пізніше – чорні клобуки і ковуї (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  2. ковуї — Кочові тюркські племена на південно-східних кордонах Київської Русі; частина з них перебувала під владою руських князів  Словник застарілих та маловживаних слів