козак
коза́к
-а, ч.
1》 У 15-18 ст. – вільна озброєна людина, що жила на півдні України та брала участь у військових діях проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини.
Городові козаки — козаки, що жили по селах і містах України (крім Запорізької Січі).
Запорізькі козаки — те саме, що запоріжці 2.
Реєстрові козаки — козаки, занесені до полкового реєстру і об'єднані у полки (Лубенський, Ніжинський та ін.).
2》 У дореволюційній Росії з 18 ст. – представник військового стану, уродженець військових областей (Кубанської, Оренбурзької, Війська Донського та ін.).
|| Рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників.
3》 Уродженець колишніх військових областей.
4》 Парубок, юнак взагалі.
|| Молодецький, ставний парубок.
5》 розм. Відважний, завзятий, хоробрий чоловік; молодець.
6》 Те саме, що козачок 3).
Великий тлумачний словник сучасної української мови