кокаїн

кокаї́н

-у, ч.

Алкалоїд тропанового ряду, який добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб.

Значення в інших словниках

1. кокаїн — кокаї́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кокаїн — КОКАЇ́Н, у, ч. Наркотик, який добувають з листя коки. Якісь підозрілі особи .. нахилялись до вуха тих, що сиділи за столиками, і пошепки пропонували кокаїн і морфій (В.  Словник української мови у 20 томах
3. кокаїн — (ісп. cocaina) алкалоїд; міститься в листі коки. В медицині солянокислу сіль К. застосовують для поверхневого знеболювання кон’юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота, носа. К. – наркотичний засіб.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кокаїн — Алкалоїд, який одержують із куща коки; найдавніший серед відомих знеболювальних засобів місцевої дії; застосовують у ларингології і офтальмології; зловживають як одурманюючим засобом, може спричинити важку залежність.  Універсальний словник-енциклопедія
5. кокаїн — Кокаї́н, -ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кокаїн — КОКАЇ́Н, у, ч. Отруйна речовина, яку добувають із листя коки й використовують як місцевий знеболювальний або наркотичний засіб. Для зниження чутливості слизової оболонки шлунка застосовують всередину кокаїн (Хвор. дит. віку, 1955, 119).  Словник української мови в 11 томах