колокація

колока́ція

-ї, ж., мат.

Метод знаходження невизначених коефіцієнтів, що його застосовують при розкладанні дробово-раціональної функції комплексної змінної на найпростіші дроби.

Значення в інших словниках

1. колокація — КОЛОКА́ЦІЯ¹, ї, ж., лінгв. Словосполучення, що має ознаки синтаксично й семантично цілісної одиниці. Вибір одного з компонентів колокації здійснюється за смислом, а вибір іншого залежить від вибору першого (ставити умову, вносити пропозицію...  Словник української мови у 20 томах