колочений

коло́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до колотити.

Значення в інших словниках

1. колочений — коло́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. колочений — КОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до колоти́ти. Ой тече вода, тече, тече колочена (з народної пісні). 2. у знач. прикм. Товчений. То я сяду, оплакую макітру стовчену, Що вже мені та й не їсти бульбу колочену (з коломийки); Почастував [скіф] їх гойно...  Словник української мови у 20 томах