колошник

колошни́к

-а, ч., спец.

Верхня частина доменної печі, вагранки тощо разом з отвором, через який засипається колоша (див. колоша II).

Значення в інших словниках

1. колошник — колошни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колошник — КОЛОШНИ́К, а́, ч., техн. Верхня частина доменної печі, куди засипають колошу (див. коло́ша²). Колошник – це верхня частина доменної печі. Він має циліндричну форму і служить для завантаження шихти і відведення газів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. колошник — КОЛОШНИ́К, а́, ч., спец. Верхня частина доменної печі, вагранки тощо разом з отвором, через який засипається колоша ( див. коло́ша²). Посиленням тиску газу під колошником і збільшенням температури дуття значно підвищено продуктивність доменних печей і знижено витрати коксу (Ком. Укр., 7, 1960, 25).  Словник української мови в 11 томах