кольнути

кольну́ти

-ну, -неш, док., перех.

Однокр. до колоти 1), 2), 5).

|| безос.

Значення в інших словниках

1. кольнути — кольну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кольнути — див. колоти  Словник синонімів Вусика
3. кольнути — КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Панас Мирний); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Д.  Словник української мови у 20 томах
4. кольнути — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил.  Словник синонімів української мови
5. кольнути — КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Мирний, І, 1949, 237); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем’я..  Словник української мови в 11 томах