кольнути

КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Однокр. до коло́ти 1, 2, 5.

Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Панас Мирний);

Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Д. Ткач);

– Добрий мені обід, – кольнув Фред. – Вечеряти якраз час... (Ю. Збанацький);

// безос.

Ганні кольнуло в грудях коло самісінького серця (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. кольнути — кольну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кольнути — див. колоти  Словник синонімів Вусика
3. кольнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до колоти 1), 2), 5). || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кольнути — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил.  Словник синонімів української мови
5. кольнути — КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Мирний, І, 1949, 237); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем’я..  Словник української мови в 11 томах