коліматор

коліма́тор

-а, ч.

1》 В оптиці – пристрій для створення пучка паралельних променів.

2》 Невелика зорова труба, у фокусі якої є хрестоподібно натягнуті нитки або світла точка.

3》 В радіологічних приладах – пристрій, за допомогою якого відділяють певну частину потоку проміння.

Значення в інших словниках

1. коліматор — коліма́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. коліматор — КОЛІМА́ТОР, а, ч. Оптичний пристрій для одержання пучка паралельних променів. Коліматор застосовують у спектральних і вимірювальних оптичних приладах, у контрольній оптичній апаратурі та ін. (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. коліматор — коліма́тор (від лат. collineo – націлююся) 1. В оптиці пристрій для створення пучка паралельних променів. 2. Невелика зорова труба, у фокусі якої є хрестоподібно натягнуті нитки або світла точка. 3. В радіологічних приладах пристрій, за допомогою якого відділяють певну частину потоку проміння.  Словник іншомовних слів Мельничука