коненя

коненя́

-яти, с.

1》 Зменш.-пестл. до кінь 1); лоша.

2》 перев. мн. коненята, -нят. Дорослі, але малі на зріст або слабосилі коні.

Значення в інших словниках

1. коненя — коненя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коненя — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. коненя — КОНЕНЯ́, ня́ти, с. 1. Маля коня; лоша. Коли Тимна гукнув ще раз, із гурту вийшла струнка кониця [лошиця] й легким клусом побігла вздовж берега. Слідом їй гасало цибате коненя (І. Білик). 2. перев. мн. коненя́та, я́т.  Словник української мови у 20 томах
4. коненя — ЛОША́ (маля кобили), ЛОША́ТКО пестл., ЛОШАЧО́К пестл., ЖЕРЕБ'Я́, КОНЕНЯ́ пестл., КОНЯ́ розм. рідше; СТРИГУ́Н, СТРИГУНЕ́ЦЬ пестл., СТРИЖЧА́ (однорічне лоша). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О.  Словник синонімів української мови
5. коненя — КОНЕНЯ́, я́ти, с. 1. Зменш .-пестл. до кінь 1; лоша. 2. перев. мн. коненя́та, ня́т. Дорослі, але малі на зріст або слабосилі коні. Ледве тягнули виснажені коненята тяжкого, з забитими глеєм колесами, драбинчака-воза… (Крот., Сини.., 1948, 164).  Словник української мови в 11 томах
6. коненя — Коненя́, -ня́ти с. ум. отъ коня́.  Словник української мови Грінченка