конетабль

конета́бль

-я, ч.

У Франції з 12 ст. – військовий радник короля, з 14 ст. – головнокомандувач армією.

Значення в інших словниках

1. конетабль — конета́бль іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. конетабль — конета́бль (франц. connetable, від лат. comes stabuli – начальник стайні) у Франції з 12 ст. до 1627 р. головнокомандуючий армією.  Словник іншомовних слів Мельничука