конетабль

конета́бль

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Значення в інших словниках

1. конетабль — -я, ч. У Франції з 12 ст. – військовий радник короля, з 14 ст. – головнокомандувач армією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. конетабль — конета́бль (франц. connetable, від лат. comes stabuli – начальник стайні) у Франції з 12 ст. до 1627 р. головнокомандуючий армією.  Словник іншомовних слів Мельничука