консонантний

консона́нтний

-а, -е.

1》 Дзвінкий, співзвучний.

2》 У мовознавстві – приголосний.

Значення в інших словниках

1. консонантний — консона́нтний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. консонантний — КОНСОНА́НТНИЙ, а, е, лінгв. Прикм. до консона́нт. Ненаголошені голосні, як і наголошені, можуть стояти в найрізноманітнішому консонантному оточенні (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах