консонантний

консона́нтний

-а, -е.

1》 Дзвінкий, співзвучний.

2》 У мовознавстві – приголосний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. консонантний — консона́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. консонантний — КОНСОНА́НТНИЙ, а, е, лінгв. Прикм. до консона́нт. Ненаголошені голосні, як і наголошені, можуть стояти в найрізноманітнішому консонантному оточенні (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах